методика організації виробничої практики учнів

Науково-методичний центр професійно-технічної освіти та

підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у

Хмельницькій області

„Методика організації виробничої практики учнів”

                                                   Виконала: 

                                                                                                     Майстер виробничого навчання

        ВПУ №24 м. Заставна

                                                                                                  Купровська Анна Василівна

                                                              

                              

2017 р.

ЗМІСТ

Вступ

1. Загальні положення

2. Виробнича практика учнів

3. Організація  виробничої практики

4. Спільна робота майстра і спеціалістів підприємств з формування професійних якостей майбутніх робітників

5. Практичний.

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Сучасний стан соціально-економічного розвитку суспільства, нові вимоги роботодавців до рівня професіоналізму фахівця посилюють значущість практичної складової змісту їх професійної підготовки в умовах реального виробництва.

Концептуальні засади щодо змісту та організації виробничої практики учнів Вищого професійного училища №24 м. Заставна ґрунтується на положеннях Законів України „Про освіту", „Про професійно-технічну освіту", „Про вищу освіту", „Національної доктрини розвитку освіти", а також „Концепції розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні", Положенні про організацію навчально-виробничого процесу в професійно-технічних навчальних закладах (Наказ МОН України № 181 від 18.05.98 р.), Положенні про надання робочих місць для проходження учнями, слухачами ПТНЗ виробничого навчання та виробничої практики (Постанова Кабінету Міністрів України № 992 від 7.06.1999 р.).

За умов динамічного розвитку промисловості та сфери послуг під високим професіоналізмом фахівців слід розуміти не тільки їхній відповідний кваліфікаційний рівень виконання трудових операцій і дій, але й сформованість професійно-особистісних якостей, що виявляються в культурі організації праці, технологічній дисциплінованості в процесі виробництва, відповідальності, уміння самостійно знаходити рішення у складних виробничих ситуаціях тощо. Гарантією соціальної захищеності випускника Вищого професійного училища №24 м. Заставна є його конкурентоспроможність на ринку праці, що безумовно, ґрунтується на широкій політехнічній основі навчання.

Кожна професія сфери послуг має свої характерні ознаки, що значною мірою зумовлюють специфіку побудови навчального процесу й зокрема, виробничої практики, яка є найважливішою складовою виробничого навчання в цілому. Дослідження різних аспектів її організації з урахуванням потреб ринку праці є об'єктивною необхідністю.

Таким чином, актуальність розв'язання завдань, спрямованих на підготовку висококваліфікованих працівників для сфери послуг потребує наукового обґрунтування організації виробничої практики учнів училища з урахуванням динамічних умов розвитку ринку праці, національних традицій та культури обслуговування громадян України та інших держав.

1. Загальні положення

Навчально-виробничий процес у професійно-технічному навчальному закладі - це система організаційно-педагогічних, методичних і технічних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів професійно-технічної освіти.

Навчально-виробничий процес у професійно-технічному навчальному закладі ґрунтується на принципах педагогіки, демократизму, незалежності від політичних, громадських, релігійних об'єднань, спільній діяльності педагогічних працівників та учнів, батьків, колективів підприємств і включає природничо-математичну, гуманітарну, загальнотехнічну, професійно-технічну підготовку, фізичне виховання, позаурочну роботу з учнями.

Це Положення визначає єдину систему планування, організації, обліку навчально-виробничого процесу та проведення поточного, проміжного і вихідного контролю знань, умінь та навичок учнів, їх кваліфікаційної атестації.

Навчально-виробничий процес у професійно-технічному навчальному закладі здійснюється згідно з перспективним планом роботи педагогічного колективу на навчальний рік.

Перспективний план є первинним документом, визначає всі напрямки діяльності закладу освіти та важливі проблеми, над якими працюватиме колектив у поточному навчальному році, і включає такі розділи:

"Організаційні заходи", де планується вивчення нового контингенту учнів, укладення угод з підприємствами, установами, організаціями (далі - підприємства) на підготовку робітничих кадрів, підготовка та здача навчально-планувальної документації за минулий рік в архів тощо;

"Теоретичне навчання" - плануються заходи щодо вдосконалення організації та методики викладання теоретичних предметів, пошуків пріоритетних методів навчання, розробка дидактичних матеріалів для комплексно-методичного забезпечення уроків;

"Виробниче навчання" - передбачаються заходи щодо вдосконалення організації виробничого навчання та практики, розробка планів виробничого навчання, підбір навчально-виробничих робіт тощо.

"Організація позаурочної роботи" - планується зміст заходів, спрямованих на поглиблення професійних знань і вмінь та виховання учнів;

"Методична робота та підвищення кваліфікації" - планується робота педагогічної ради, методичних комісій. Передбачаються заходи щодо підвищення теоретичної і практичної підготовки майстрів виробничого навчання та викладачів з питань нової техніки і технології, впровадження та розповсюдження передового педагогічного досвіду;

"Контроль за навчальним процесом" - передбачаються заходи щодо здійснення внутрішньо училищного контролю та визначення відповідності рівня знань, навичок та вмінь учнів вимогам навчальних планів та програм;

"Удосконалення навчально-матеріальної бази" - плануються заходи щодо оснащення майстерень, навчальних кабінетів, лабораторій, полігонів, спортивних і побутових приміщень обладнанням та устаткуванням, забезпечення сировиною, інструментами та дидактичними засобами навчання;

"Профорієнтаційна робота" - передбачаються заходи щодо професійної орієнтації учнів шкіл засобами наочної агітації, періодичних видань, радіо та телебачення;

"Господарча робота" - включає заходи щодо технічного утримання споруд, інженерних мереж, обладнання та устаткування, а також санітарно-гігієнічного режиму в навчальних приміщеннях, гуртожитках тощо;

"Охорона праці" - включає заходи щодо забезпечення охорони праці й навчання, промислової санітарії та протипожежні заходи в професійно-технічному навчальному закладі.

Навчальна програма з навчального предмета - документ, що визначає зміст знань і умінь. Професійно-технічні навчальні заклади розробляють робочі навчальні програми на основі типових і погоджують їх із замовниками робітничих кадрів з тих навчальних предметів, що формують відповідні професії. Робочі програми з загальноосвітніх предметів розробляються, як правило, з урахуванням специфіки професії і мають прикладний характер.

Навчальна програма з виробничого навчання - це документ, що визначає зміст професійних знань, умінь, навичок та способи і методи їх формування. Робоча навчальна програма розробляється на основі типової з урахуванням змін у відповідній галузі виробництва та сфери послуг і погоджується з замовниками робітничих кадрів.

План навчально-виробничої діяльності розробляється старшим майстром поквартально та затверджується керівником професійно-технічного навчального закладу.

План навчально-виробничої діяльності розробляється на основі програм виробничого навчання, переліку робіт відповідного тарифного розряду, фонду навчального часу на виконання виробничих завдань.

Для визначення фонду навчального часу на виконання виробничих завдань із загального фонду часу, відведеного на виробниче навчання навчальними планами, вираховують час на проведення вступного та заключного інструктажів і час на виконання тренувальних вправ. Для того, щоб у всі періоди навчання прийняти в розрахунок рівноцінний час з точки зору продуктивності праці, вносяться поправки (фонд навчального часу ділиться на відповідний перевідний коефіцієнт). У результаті отримують фонд приведеного часу, який приймається за основу при розрахунку обсягів виробництва.

На основі фонду приведеного часу, погодинної тарифної ставки визначається заробітна плата одного учня. Загальні обсяги навчально-виробничої діяльності визначаються з врахуванням усіх учнів за кожною професією.

Перелік навчально-виробничих робіт з професії визначає роботи, які виконують учні з метою оволодіння професійними знаннями, вміннями та навичками, що передбачені програмою виробничого навчання.

Перелік навчально-виробничих робіт з професії складається на півріччя майстром виробничого навчання під керівництвом старшого майстра.

Переліки обговорюються методичними комісіями та затверджуються заступником директора навчального закладу.

Для всіх навчально-виробничих робіт, що внесені в перелік, повинна бути розроблена технічна документація: креслення та технічні умови відповідно до діючих державних стандартів, інструкційні чи технологічні картки.

При проведенні виробничого навчання безпосередньо на виробництві чи в сфері послуг у переліку робіт зазначається загальна характеристика робочих місць або найменування робіт, які учні повинні виконувати з кожної теми чи розділу програми.

План виробничого навчання групи визначає конкретний зміст навчально-виробничих завдань для групи учнів, послідовність та організацію їх виконання.

План виробничого навчання складається на місяць на основі навчального плану, програми виробничого навчання і переліку навчально-виробничих робіт для даної групи за визначиними (при навчанні в майстернях і для періоду навчання на виробництві чи в сфері послуг).

За відсутності умов для фронтального навчання учнів окремим видам робіт, окрім плану, складаються графіки переміщення їх по робочих місцях. У графіку переміщення вказуються прізвища учнів, теми програми, назви робочих місць, дільниць чи найменування робіт та тривалість роботи на кожному робочому місці. При навчанні професіям, для яких передбачено лабораторно-практичні та практичні заняття з водіння тракторів, дорожньо-будівних машин та інших транспортних засобів, майстрами виробничого навчання та викладачами розробляються плани проходження учнями практичних і лабораторно-практичних занять та графіки індивідуального навчання водіння для кожної навчальної групи.

У професійно-технічних навчальних закладах сільськогосподарського профілю план повинен передбачати таку послідовність і строки проведення робіт на машинах, які б відповідали періодам виконання сільськогосподарських робіт і корегувались з урахуванням природних умов.

План уроку виробничого навчання складається майстром виробничого навчання відповідно до навчальної програми на кожний день занять з виробничого навчання в майстернях училища або на виробництві.

План уроку є робочим документом майстра виробничого навчання, обов'язкова форма його не встановлюється.

Під час виробничої практики учнів майстер виробничого навчання розробляє план роботи на день.

У дні, коли закріплена група проходить теоретичні заняття, майстри виробничого навчання працюють за індивідуальними планами роботи, які погоджуються зі старшим майстром.

Практична підготовка учнів здійснюється у тісному поєднанні з виготовленням корисної продукції, наданням послуг, що оплачуються згідно з Законом України "Про освіту".

Виробниче навчання включає: навчання учнів у навчально-виробничих майстернях, дільницях, на полігонах, де учні послідовно набувають первинних навичок виконання робіт; навчання учнів безпосередньо на підприємствах, будівельних об'єктах, полях, фермах, де учні в складі навчальних груп, учнівських бригад під керівництвом майстрів виробничого навчання послідовно закріплюють одержані первинні навички та професійні вміння, навчаються використовувати сучасну техніку, механізми та інструменти, набувають потрібних практичних навичок самостійно та якісно виконувати роботи, передбачені навчальними планами.

У разі неможливості допуску учнів до виконання робіт на діючих машинах та обладнанні (деякі категорії машиністів, ремонтників та інших робітників у хімічній та металургійній промисловості, на енергетичних та інших підприємствах) виробниче навчання організовується шляхом навчання безпосередньо на виробництві під керівництвом майстрів виробничого навчання та відповідних спеціалістів підприємств.

Форма організації виробничого навчання обирається навчальним закладом у залежності від особливості професії за умови повного виконання навчальних планів та програм.

2.   Виробнича практика учнів

  Виробнича практика проводиться на заключному етапі підготовки учнів. За своїми завданнями та організацією, виробнича практика істотно відрізняється від періодів навчання, що їй передували.

Основними завданнями   виробничої практики є: адаптація учнів у конкретних виробничих умовах, закріплення теоретичних знань і наступне вдосконалення професійних умінь і навичок, оволодіння сучасною технологією та прогресивними методами виконання робіт у виробничих умовах, оволодіння досвідом передовиків і новаторів виробництва, освоєння встановлених норм виробітку, розвиток інтересу до своєї кваліфікації.

У період практики учні працюють у складі робітничих бригад, беруть участь у виконанні виробничих планів підприємства - замовника на тих робочих місцях, де вони працюватимуть після закінчення навчального закладу.

Положенням про виробничу практику передбачено організувати її так, щоб вона проводилася на дільницях і робочих місцях, оснащених сучасною технікою, з прогресивною технологією і високим рівнем організації та безпеки праці під керівництвом передовиків і новаторів виробництва, ветеранів праці і досвідчених наставників.

Направлення учнів на практику оформлюється наказом по училища, а прийом - наказом по підприємству. Перед початком виробничої практики на підприємстві проводиться обстеження робочих місць, призначених для перед випускної практики учнів. Представники училища і підприємства - замовника вивчають стан техніки безпеки та промислової санітарії на робочих місцях і встановлюють можливість проведення практики учнів.

Училище здійснює навчально-методичне керівництво виробничою практикою учнів. Воно відповідає за вивчення і дотримання учнями правил внутрішнього розпорядку, охорони праці, пожежної безпеки, санітарно - гігієнічних вимог, що діють на даному підприємстві, встановлених вимог експлуатації обладнання, пристроїв та інструментів, обережного користування засобами індивідуального захисту, що видаються, економного витрачання учнями матеріалів, енергоресурсів.

Училище зобов'язане контролювати своєчасне забезпечення учнів робочими місцями, і виробничими завданнями відповідно до вимог навчальної програми та правил безпеки праці. Училище перевіряє виконання учнями встановлених норм виробітку, проводить облік виконаних робіт. Разом з підприємством - замовником організує вивчення учнями передових прийомів і методів праці, нової техніки і технології.

Підприємство-замовник несе відповідальність за додержання правил і норм охорони праці, техніки безпеки під час виробничої практики учнів на виробництві. Воно надає учням робочі місця, роботу, яка відповідає навчальній програмі за професією в обсязі, що забезпечує їх повне завантаження протягом усього періоду виробничої практики, виділяє спецодяг, спецвзуття, запобіжні пристрої, надає санітарно-побутові приміщення.

Якщо на об'єкті немає необхідних умов для проведення практики, керівники училища і майстри виробничого навчання не повинні допускати учнів до виконання робіт, а мають розв'язати з адміністрацією підприємства питання про створення сприятливих умов для дальшого проходження виробничої практики.

Наприкінці виробничої практики підприємство-замовник організовує кваліфікаційні (пробні) виробничі роботи і видає на кожного учня виробничу характеристику, робіт, які виконуються на підприємстві - замовнику. Типові програми уточнюються, конкретизуються і доопрацьовуються відповідно до конкретних умов виробничої діяльності поточного навчальному році.

3. Організація  виробничої практики

Навчально-виробничий процес в училищі і виробничі процеси на підприємствах-замовниках (майбутніх робочих місцях практики учнів) здійснюються незалежно один від одного. Завдання майстра полягає в тому, щоб визначити виробничі процеси і відповідні робочі місця, що сприяють найкращій організації виробничої практики. Наприклад, робочі місця на будівництві не постійні, що викликає значні труднощі навчально-виробничого і виховного характеру у роботі майстра.

Форми організації навчання визначаються змістом професії і залежить від видів і складу робіт, що виконуються учнями. Істотно впливає на їх вибір організація праці, прийнята на підприємстві-замовнику. Найхарактернішими формами організації навчально-виробничого процесу у період практики є: виконання учнями завдань у складі спеціалізованих або комплексних бригад кваліфікованих робітників, навчання учнівських бригад на окремих виробничих ділянках, на індивідуальних робочих місцях. Кожна з перелічених форм має свою специфіку і впливає на характер, зміст навчання учнів і діяльність майстра виробничого навчання у цей період.

Організація практики у складі робітничих бригад дозволяє учням швидке освоїтись з умовами праці на виробництві, швидше війти у трудовий колектив, розширити свій технічний кругозір. Колективне виконання робіт виховує в учнів відповідальність за свою працю.

Розробка докладної програми здійснюється безпосередньо в училищі за участю працівників підприємства-замовника, розглядається методичною комісією, погоджується з головним інженером підприємства-замовника і затверджується директором училища. До створення програми залучаються найдосвідченіші викладачі професійно технічного циклу, майстри виробничого навчання, а також працівники підприємства-замовника. Розробку програми організовує старший майстер під керівництвом наступника директора з навчально-виробничої роботи.

Програма складається з таких розділів:

· загальні положення,

· мета і завдання практики,

· характеристика об'єкта,

· тематичний план вивчення передових методів та організації праці,

· навчально-виховні та виробничі заходи,

· рекомендації майстру виробничого навчання.

Конкретна розробка докладної програми визначається особливостями змісту професії і об'єктом практики (видами робіт).

Для розробки зазначених розділів програми необхідно зібрати і узагальнити вихідні дані. Інженерно-технічна служба підприємства-замовника має надати майстрові таку інформацію: план виробничої діяльності підприємства, найменування об'єктів і місця їх розташування, робітничі бригади, прогресивні напрямки технології, які робочі місця і виробничі бригади можна використовувати для практики учнів.

Якість розробки програми багато в чому визначається тим як майстер знає фактичні умови об'єктів практики. Отже, перш ніж приступити до розробки програми, майстер повинен побувати на об'єкті, особисто ознайомитися з робітничим колективом, умовами і режимом роботи, санітарно-побутовими умовами, станом охорони праці і техніки безпеки. Необхідно також вивчити можливі варіанти пересування учнів до місця роботи і назад. Можливий варіант розробки постійних типових програм   виробничої практики з усталеними видами технологічної дисципліни, впливає на формування особистості молодого робітника.

Проте робота учнів у складі робітничих бригад пов'язана з деякими труднощами. Насамперед порушується навчально-виховний зв'язок між майстром і учнями. Учні не дістають від майстра своєчасної методичної допомоги, і їх навчання в основному обмежується практичними порадами та демонстрацією прийомів виконання операцій робітниками, за якими вони закріплені. Виникають труднощі в оцінювані ступеня зростання професійної майстерності учнів, бо в технологічному процесі беруть участь кілька виконавців.

Робота учнів у складі госпрозрахункових бригад потребує від майстра ретельного відбору учнів за рівнем професійної підготовки і особистими якостями. Передусім слід урахувати зміст робіт, що виконують бригади і кваліфікаційними вимогами.

Організація практики в учнівських бригадах можлива тоді, коли підприємство-замовник визначає окрему виробничу ділянку для самостійного виконання робіт групою учнів і створює для цього необхідні умови. У цих випадках майстер щоденно планує роботу, розподіляє її між учнями, інструктує їх, стежить за правильністю виконання завдань, приймає роботи і підбиває підсумки. При цьому він водночас бере на себе ряд функцій майстра ділянки. Якщо виконання доручених робіт викликає у учнів певні труднощі, адміністрація цього підприємства виділяє для допомоги їм кваліфікованого робітника.

За такою форми організації виробничої практики учнів зберігається керівна роль майстра виробничого навчання як у виховному, так і у виробничому процесах. Він систематично проводить колективні та індивідуальні інструктажі. У процесі роботи учнів можуть звертатися до майстра за допомогою або консультацією, а він, у свою чергу, має змогу вільно переміщувати їх за видами робіт так, щоб вони брали участь у всіх робочих операціях. Виконання робіт з випуску корисної продукції дозволяє ефективно організувати навчально-виховний процес і конкретніше оцінювати працю учнів.

Проте розглянута форма має ряд недоліків. Насамперед учні не зв'язані з виробничим колективом, не мають можливості вчитися на досвіді кваліфікованих робітників, а це сповільнює формування в них професійної самостійності. Ускладнюється і робота майстра виробничого навчання. Розв'язання організаційно-виробничих питань відволікає його від навчально-виробничої і виховної роботи. Методи навчання учнів нерозривно пов'язані з особливостями змісту професії, з організацією і технологічними умовами проведення робіт. В умовах виробництва використовують різноманітні методи навчання учнів.

При оцінці пробної роботи враховують кінцевий результат (якість виконання завдання, дотримання норм часу тощо), а також уміння і навичок учнів правильно виконувати прийоми роботи, застосувати передової методи праці, налагоджувати і регулювати обладнання, користуватися інструментом, додержувати правил техніки безпеки, планувати свою роботу й організувати робоче місце.

Виробнича робота вважається прийнятою, якщо завдання виконано у повній відповідності з технічними вимогами і у визначений час.

У період виробничої практики діяльність майстра значно ускладнюється. Це пов'язано з тим, що учні однієї навчальної групи часто проходять практику в різних бригадах на багатьох дільницях, а часом і в різних районах міста. Зосередивши учнів на одному місті, майстер створює умови для оперативної організації і ведення навчально-виробничої і виховної роботи з ними.

При розташуванні учнів однієї групи на різних дільницях або при роботі їх у різних змінах, коли майстер виробничого навчання не в змозі забезпечити постійний контроль за їхньою роботою і дотриманням правил техніки безпеки, керівниками виробничої практики призначають інженерно-технічні працівники та кваліфіковані робітники підприємства-замовника.

Систематичний контроль за практикою учнів здійснює майстер виробничого навчання. Ретельний, продуманий контроль дає йому змогу своєчасно закріпити успіхи учнів і попередити порушення технологічної та трудової дисципліни.

Широке застосування на будівельному майданчику знаходять такі методи систематичного контролю, як спостереження за роботою учня, опитування їх безпосередньо на робочому місці, бесіди з бригадирами, робітниками-наставниками, інженерно-технічними працівниками дільниці щодо проходження вихованцями виробничої практики, аналіз якості виконаних ними робіт.

Контроль за практикою та облік успішності учнів є важливими засобами підвищення якості навчання і вдосконалення виробничої практики.

Основна мета виробничої практики - вдосконалення професійних знань, навичок, практичне оволодіння досвідом новаторів і передовиків виробництва, адаптація до умов виробництва.

4. Спільна робота майстра і спеціалістів підприємств з формування професійних якостей майбутніх робітників

Основними завданнями спільної роботи підприємства і училища є створення і розвиток навчально-матеріальної бази училища, робота з професійної орієнтації, участь підприємства в організації і вдосконаленні навчально-виховного процесу в училищі, розподіл випускників і використання їх на виробництві тощо.

Співдружність трудових і педагогічних колективів має сприяти обґрунтованому розподілу випускників училища відповідно до першочергових потреб у кадрах, ефективному використанню трудових ресурсів, зростанню продуктивності праці молодих робітників, поліпшенню їхньої трудової і професійної підготовки, професійної і консультації, організаційно-методичної роботи.

Політехнічну, трудову і професійну підготовку учнів училища, спрямовану на виконання робітників високої кваліфікації, можна забезпечити, якщо: здійснюється тісний взаємозв'язок вивчення основ наук із систематичною участю в посильній, суспільно корисній продуктивній праці в навчальних майстернях і на підприємстві, в бригадах і ланках, у різних видах праці, створюються належні умови для оволодіння майстрами передовими методами праці тощо.

Організаційно-методична робота училища і підприємства охоплює укладення договору про співробітництво, який передбачає перспективне планування, підведення підсумків, пропаганду передового досвіду співдружності батьків і громадськості, організацією екскурсій викладачів училища на виробництво, знайомство їх з технологією виробництва, змістом праці робітників, інженерно-технічних працівників та ін.

У нинішніх умовах, коли відмовилися від централізованого планування прийому та випуску учнів, училище не зобов'язане працевлаштувати своїх випускників. Проте на практиці договірні умови з підприємствами та господарствами існують, хоча ефективність цих відносин залежить від особистих стосунків керівників училища виробничих об'єднань, від авторитету училища.

Як правило, учні проходять практику там, де вони згодом працюватимуть. На кожного учня укладається окремий договір, з одного боку - директором училища і з другого - керівником підприємства. В договорі обумовлюються всі питання проходження виробничої практики учнів з зазначенням зобов'язань сторін і строків.

Особливої уваги потребує підготовка порівняльних показників спільної діяльності колективів підприємства і училища. При підведенні підсумків враховуються кількість проведених заходів (зустрічей, екскурсій, змагань), а також окремі зміни в характері учнів, їхні трудові досягнення (виконання виробничих планів, дисципліна праці у раціоналізаторській роботі тощо). Рекомендуємо майстрам разом з класним керівником аналізувати показники, які сприяють професійному становленню майбутніх робітників: активність, трудову дисципліну, творчий підхід до справи, продуктивність праці, виконання норм виробітку тощо.

Важливим показником є рівень соціально-психологічної готовності педагогів, майстрів і робітників до співпраці. Виховні можливості кожного колективу залежать від взаємного інформування, взаєморозуміння, взаємодопомоги педагогів і робітників.

Серед багатьох показників слід виділити один із головних, зумовлених метою їх впливу, а саме - рівень психологічної готовності учнів до соціально відповідальної праці в умовах сучасного виробництва. Його характеризують багато якостей, які умовно можна поділити на три групи. Перша: високий рівень саме професійної підготовки учнів, їх професійна мобільність і широта підготовки, що дозволяє переходити від одного виду трудової діяльності до іншого, відповідно до зміни умов праці. Друга: високий рівень загальноосвітньої, політехнічної і професійної підготовки. Третя: моральна готовність випускника виконувати соціальну роль робітника високої кваліфікації.

Для забезпечення системи єдиного виховного впливу на учнів як в училищі, так і на виробництві, необхідно встановити єдині вимоги, визначити відповідні форми і методи навчання і виховання майбутніх робітників, домогтися взаємодії громадських організацій училища і виробництва в професійній підготовці і вихованні. Важливо забезпечити обмін передовими досвідом навчально-виховної роботи між майстрами та інструкторами виробничого навчання, навчити і виховувати учнів на конкретних прикладах передовиків виробництва, трудових традиціях підприємства, широко залучити кращих кадрових робітників до розв'язання проблем навчальної групи.

Основними шляхами формування у майбутніх робітників професійного інтересу в спільній діяльності училища і підприємства є: роз'яснення їм значення продуктивної праці; обов'язкова участь вихованців у продуктивній праці, їх трудова діяльність на підприємстві поруч із кадровими робітниками-наставниками з обов'язковим чітким обліком результатів;створення належних психолого-педагогічних умов.

Важливою складовою діяльності майстра виробничого навчання є його участь у профорієнтаційній роботі, яка починається з проведення профорієнтаційних заходів у школах і триває протягом усього часу підготовки майбутнього робітника в професійному навчально-виховному закладі.

Інтерес до професій він намагається викликати у молоді ще під час профорієнтаційної роботи серед учнів шкіл і області та району. А в тих, хто прийшов на навчання в групи, майстер починає формувати стійкий професійний інтерес, важливою ознакою якого є наявність усвідомлення теоретичних знань і практичних умінь.

Робота з групами нового набору починається, як правило, з анкетування, яке допомагає спланувати навчально-виховний процес так, щоб максимально врахувати індивідуальні особливості учнів, їхні уподобання, плани на майбутнє, пов'язані з професією, тощо. Анкети містять також запитання, яких моральних якостей вимагає від людини ця професія. Аналіз відповідей на це запитання стає відправним пунктом для планування виховних заходів.

Майстер багато уваги приділяє комплексному методичному забезпеченню уроків, вбачаючи в цьому головну передумову результативності навчання. Добре обладнанні робочі місця учнів в комп'ютерному класі доповнюються змістовними матеріалами, які майстер розробив з усіх тем програми.

 
 
  
 
 
 
ВИСНОВКИ

Проблема організації виробничої практики учнів Вищого професійного училища №24 м. Заставна дає змогу теоретично обґрунтувати необхідність цілісної організації практичної підготовки майбутніх фахівців в умовах реального виробництва, поєднавши виробниче навчання учнів у лабораторіях училища, виробниче навчання на підприємствах, технологічну та переддипломну практику на виробництві .

Виявлено особливості організації виробничої практики учнів Вищого професійного училища №24 м. Заставна в умовах реального виробництва, зокрема: оновлення структури та змісту програми виробничої практики з урахуванням динаміки розвитку сфери послуг; наступність у практичній підготовці кваліфікованих робітників і молодших спеціалістів; організація практичного навчання в умовах реального виробництва з урахуванням галузевих та регіональних особливостей з урахуванням динаміки змін на ринку праці; методичну підготовку викладачів спеціальних дисциплін і майстрів виробничого навчання до багатофункціональної діяльності під час виробничої практики; впровадження інноваційних форм і методів виробничого навчання, розширення взаємодії інженерно-педагогічного колективу Вищого професійного училища №24 м. Заставна і соціальних партнерів.

Виявлено основні напрями взаємодії інженерно-педагогічного колективу Вищого професійного училища №24 м. Заставна і соціальних партнерів в організації виробничої практики учнів, а саме: визначення цілей та завдань організації виробничої практики, відбір та структурування змісту навчального матеріалу з урахуванням регіональних і галузевих особливостей підготовки фахівців високої кваліфікації; підготовка робочих місць для виконання виробничих завдань учнями на сучасному технологічному обладнанні; реалізація єдності педагогічних вимог у навчанні й вихованні під час виробничої практики в умовах реального виробництва; визначення критеріїв оцінювання, якості виконаних виробничих завдань різних рівнів складності; створення умов для стажування майстрів виробничого навчання і викладачів спеціальних дисциплін на найкращих підприємствах галузі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Радул В.В. Соціально-професійне становлення особистості:/Монографія/ За ред. В.В. Радула.- Кіровоград: Імекс ЛТД, 2002.-263с.;

2. Бондар В. Спеціальності затребувані часом : [педагогіка і методика середньої освіти, образотворче мистецтво, практична психологія] / В. Бондар // Освіта. - 2008. - №45/46. - C. 10.

3. Залуцький О. Гуманістичні засади в сучасному освітньо-виховному процесі / О. Залуцький // Рідна школа. - 2008. - № 1/2. - C. 69-70.

4. Антонюк М.С. Психологічні особливості формування у учнів умінь і навичок самостійної роботи // Сучасні педагогічні технології у вищій школі: Науко-метод. зб. - К., 1995. - С.111-113.

5. Кузьмінський А.І., Омельяненко В.Л. Педагогіка: Підручник. - К.: Знання-Прес, 2003. - 418 с.

6. Наказ МОН № 181 від 18.05.98 року Про затвердження Положення про організацію навчально-виробничого процесу в професійно-технічних навчальних закладах

7. Ніколаєнко С.М. Вища освіта - джерело соціально-економічного і культурного розвитку суспільства. - К.: Знання, 2005. - 319 с.

8. Педагогика высшей школы: Учебно-метод. пособие). - Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1985. - 190 с.

9. Фурман А.В. Модульно-розвивальне навчання: принцип, умови, забезпечення. - К., 1997. - 340 с.